У Маріуполі я працювала в аптеці. У перші дні війни розпродала весь товар, оскільки люди медикаменти брали про запас, бо розуміли, що почалося щось страшне. Міни почали прилітати в житлові будинки. Щоночі літали літаки і скидали бомби. Я сиділа в підвалі з десятьма людьми.

Нагору ми піднімалися тільки для приготування їжі. Воду я з сусідами набирали в найближчій річці. 

Моя донька шукала водія, який би міг мене вивезти. Заплатила триста доларів, і мене вивезли в село, а звідти я виїхала в Запоріжжя. Зараз я живу у Світловодську. Працюю в закладі - мию посуд. Знайти іншу роботу нереально.

Дуже хочу повернутись додому. Сподіваюсь, що Маріуполь скоро деокупують.