Я живу з чоловіком у Петропавлівці, за час війни нікуди не виїжджали. Після початку бойових дій я надивилась багато, бо росіяни йшли технікою через наше село. Потім нас окупували, було дуже страшно. Ніколи в житті я не думала, що росіяни таке зроблять Україною. 

У селі не стало води і газу. Продуктів вистачало завдяки тому, що був власний врожай. Ліки я їздила купувати у Херсон.

Доводилось бачити росіян на блокпостах. Мого сина забирали в полон. Також вони мене змушувати перефарбувати паркан, який був у кольорах нашого прапора. 

Коли село визволили ЗСУ, їх всі зустрічали, поїли та годували. Наші хлопчики – це така радість. Зараз я сподіваюсь лише не перемогу.