Важко було змінити місце проживання, покинути все, що було до війни. Старша дитина дуже сумує за рідною школою. Почали жити по-новому.

У нас прикордонна зона. Найстрашніше почалося з самого початку війни: постійні обстріли, авіація. Сидіння в погребі з маленькими дітьми, закінчувались продукти харчування. І купити було ніде. У магазинах все розібрали за перші 2-3 години, а потім практично всі вони були зруйновані.

А волонтери поки ще допомогу не привозили. Запасів було мало, закінчувалися підгузки. Я годувала грудьми чотирьохмісячне немовля, це врятувало її. Бо купити харчування для дитини було неможливо.

Все, що вдалось взяти  з собою з рідного дому - це дітей і речі, які помістилися у валізу.