У Краматорську тривали обстріли з першого дня війни. 24 лютого я прокинулась від вибухів на аеродромі. О дев’ятій ранку ми з дітьми та чоловіком виїхали до його батьків. 

Потім обстріли стали частішими, і я вирішила виїжджати, аби уберегти дітей. В евакуаційному потязі було дуже багато людей. Я боялась, що його обстріляють. На щастя, ми виїхали спокійно.

Зараз я живу в Полтаві. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться, і я повернусь додому.