В перший день війни ми знаходилися вдома, в місті Краматорськ, в своїй квартирі. Звичайно, злякалися. Ми вірили до останнього, що війна не прийде в наш дім.
Поруч з нашим будинком прилетіла ракета. Висипалися вікна, і це було дуже страшно. Це дуже нас шокувало.
Нам газ от тільки-но підключили, а так весь час були без газу. Були перебої зі світлом. Ми старалися запастися їжею, воду також запасали. В принципі, в Краматорську все більш-менш: магазини працюють, аптеки працюють, місто живе потроху. Люди повертаються.
Ми нікуди не виїхали, весь час жили в своїй квартирі. Віримо в наші Збройні Сили, віримо, що нас захистять. Тяжко психологічно, але ми з чоловіком один одного підтримуємо і не падаємо духом. Віримо в нашу армію, віримо, що вона не дасть нам загинути.
Дуже хочеться, щоб війна закінчилася до нового року. Хочеться жити в мирній країні. Ще хотілося б попрацювати, щоб країну відбудували. І щоб наші діти і внуки жили в мирній країні, яка буде інтегрована в Європу.
