Стріляли в нас, я тікала, ховалась. У мене розрушеній ніяких нєма. Моя дочка в живе в Новоросійску з [19]85-го года. А син то до мене приїде, то в Новоросійськ.
Летіли снаряди, гуділи. Три дня назад так бахкали, а на Донець (ми живем біля річки Донца) та ударна волна іде, кажется, що ось страсті!…
Дочка казала: «Приїжджай в Новоросійск». Хату бросиш, а куда приїжджать назад? Тут много причин, очень много, щоб не їхать.
Ми сиділи дома. У подвал я бігала і всьо. І люди в основному сидять тут усі, хати не бросають. Тут всі такі старики, як я. Всім по сімдесят, трошки менше, трошки більше. Всі старі. Молодих нєту. Всі люди путьові поуїжали.
Пенсія мала. Мені дочка помагає, вона працює бухгалтером в Новоросійську.
Мрію, щоб пенсію добавили. Оце моя одна мечта. От Пасха підходить, празніки. Паски їсти хочеться, кашу голу ніхто не хоче їсти.
