«Тут знову постріл – і нас трьох поранило»

Це місто Свердловськ Луганської області (нині Должанськ). Місто дуже маленьке, затишне. Шахти всі були Ріната Ахметова. Люди жили дуже добре. Була рентабельність, була постійна зарплата. У нас було 10 ресторанів. Це дуже багато для такого маленького населеного пункту – 70 тисяч чоловік. Майбутнє здавалося нам чудовим. Але в один день все змінилося. Це було 3 липня 2014 року.

Була неділя. Я була у дворі, онук Кирило з дідусем в будинку. Прийшов сусід, я з ним привіталася. І раптом стався вибух. Я почала рятувати сусіда. Побігла людей кликати. Бабахнуло недалеко. Чоловік вискочив із Кирилом на руках і каже: «У льох!» У льоху все було в нас зібрано. І тут другий постріл. І ми всі троє були поранені.

Ми ж ще не знали, не були підготовлені. Це тільки починалося. Як правильно себе вести в таких випадках – не знали.

Ми всі втрьох були у свідомості. Чоловік викликав швидку допомогу і міськгаз. У нас трубу вуличну прорвало, газ дуже йшов. Доньці зателефонував на роботу, і ми чекали. Кирило кричав, плакав: «Бабуся, мені боляче!» Я кажу: «Потерпи, тому що бабусі теж болить». Він тільки розмовляти починав. Йому два рочки тоді було.

Чоловік лежить в крові, калюжа крові. Каже: «Або зараз я помру, або дай, будь ласка, мені якусь мотузку». Ми самі себе рятували, як могли. Він перев’язав ноги собі, тому що влучили осколки всі у вену. Потім приїхала швидка. Забрали нас усіх трьох.

У Кирила операція була. Чоловіка міська лікарня не прийняла, на Луганськ відправила, бо була ймовірність, що він помре – вени всі розірвані. Крововтрата була величезна. У Луганську лікар хороший був, усе позашивав.

У чоловіка немає на ногах вен, знищено все. Я [перенесла] операції, вісім штук. Осколки влучили в живіт, там все спотворили. Сітку поклали на живіт, тому що все повилазило. Кирилкові теж операцію зробили. У нього не було [можливості] з’єднати м’язову тканину... Взагалі не було шкіри на ногах, одна кістка була. Пересадку шкіри йому робили.

Фонд багато допомагає, звичайно, діток відновлює. Завдяки Рінату Ахметову нам дали путівку. Потім Рита, мама Кирила, сама стала займатися. Скейти купує, ролики, батути. На футбол здала дитину. І так трішки м’яз став наростати. Вітамінізує. Щороку ми їздимо в Великий Лук, Рінат Ахметов дає путівки. Відновлюється Кирилко, лікувальні процедури дуже допомагають.

Перш за все мрію про мир. Миру не тільки Кирюші, миру всім людям на землі, які і з цього, і з того боку. Це перш за все. І здоров’я. Стійкість, цілеспрямованість у житті, домагатися свого. І миру на землі! Напевно, у всіх таке бажання є, хто пройшов цей шлях.