Ігор – викладач у київській школі. Перші тижні вторгнення, коли ніхто з охоронців не міг дістатися навчального закладу, він взяв на себе ці функції. Ходив по класах, стежив за порядком. І бачив, як у будинках напроти не вмикалося світло – більшість людей виїхало. А ті, хто лишилися, допомагали один одному у незвично скрутних обставинах дефіциту ліків та їжі. Ігор згадує прильоти по Києву, наслідки яких йому доводилося ліквідувати. Згадує тонкі, як голки, осколки скла, які втикалися у стіни.