Герасимчук Олександра, учениця 11 класу Летичівського ліцею №2

Вчитель, що надихнув на написання есе - Драниця Тетяна Віталіївна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Бути українкою для мене – це не лише питання географії чи національності. Це своєрідна суперсила, що постає з глибини історії, витканої з особливих рис національного характеру і незламності. Я глибоко пишаюся тим, що я українка, і завдяки цьому почуттю я відкрила для себе незліченну кількість аспектів, які роблять мою країну унікальною та сильною.

З самого початку українці завжди проявляли незламність духу, несучи важкий хрест історії. Наша країна витерпіла безліч неприємностей, але кожен раз виходила після цього сильнішою.

Наша нація виборола свою незалежність, визначаючи свою долю в багатовіковій боротьбі за волю. Це духовна спадщина, що передається з покоління в покоління, надаючи сили українцям не просто виживати, але й процвітати навіть у найважчих умовах. Історія України знаходить своє відображення в надзвичайній силі національного характеру. Українці – це народ, який виріс на землі, що називається «матір'ю Русі», це народ, який зберігав свою самобутність навіть під тиском чужих режимів.

Наша культура, мова, традиції – усе це вказує на величність нашого народу. Бути українцем – це брати участь у цих традиціях та святкуваннях. Кожен обряд, кожен танець чи пісня - це спосіб вираження нашої унікальності та єднання з предками.

Сила українців полягає також у здатності зберігати та передавати свою культуру. Мова – ключовий елемент національної самосвідомості. Українська мова для мене – це не просто засіб спілкування, але й символ того, хто я є. Кожне слово нашої мови збагачує нашу ідентичність і зберігає зв'язок з минулим.

Бути українцем – це приймати цю спадщину з повагою і відчуттям відповідальності перед минулим і майбутнім.

Дві тисячі двадцять другий рік став великим випробуванням для України й для усього цивілізованого світу. Війна, яку розпочали російські окупанти проти українського народу – це злочин не лише проти нашої Батьківщини, а й проти свободи і демократії всіх земель і народів. У цьому протистоянні ми захищаємо не тільки свою свободу і незалежність, а й відстоюємо загальнолюдські цінності.

У своїй боротьбі мій народ не одинокий. Допомогу у цій священній війні нам запропонували всі, для кого слова «свобода і незалежність» не порожній звук. Нашими побратимами стали народи Європи, Азії, Америки, Австралії.

Ми відчули не тільки моральну, а й матеріальну підтримку. Найкраща армія світу – ЗСУ модернізується сучасною зброєю наших союзників, а незламність духу українських воїнів і їхня мужність – запорука перемоги України у цій несправедливій війні.

Наша перемога – це справа часу. А коли настане цей великий день, ми будемо святкувати його з усім світом, з усіма, хто не залишив нас у скрутну хвилину. Цей день увійде в світову історію як день перемоги добра над всесвітнім злом. Нашу радість розділять усі, хто в нас вірив і допомагав. Це у недалекому майбутньому. А поки ми усіма силами наближаємо нашу перемогу, кожен на своєму рубежі.

Тому бути українкою для мене – це не лише питання національності, але і гордість, якою я ділюся із світом. Перш за все, я пишаюся багатою історією та культурою моєї країни. Україна – це місце, де виткані тисячоліття історії, відбуваються зміни, та розвивається справжній дух вольності.

Отже, бути українцем – це бути частиною великої родини, яка завжди підтримує та оберігає своїх.

Я пишаюся своєю національністю, оскільки вона дає мені не тільки ідентичність, а й надію на світле майбутнє. Україна – це не просто країна на карті світу, це душа та серце, які б'ються в ритмі вольності та гідності.