Берковський Владислав, 16 років, студент КЕФК, ЕТ-21-1/9, м. Кам'янське, Дніпропетровська обл.

Викладач - Черниш Юлія Павлівна

Конкурс есе “Війна в долі моєї родини”

Війна. Саме це жахіття застало всіх жителів України 24 лютого. До цієї дати ніхто і подумати не міг, що розв'язана війна 2014 року, може посилитися і просунутися із Сходу України майже до центру нашої Держави.

З 12 квітня 2014 року, на територію України вторгся ворог, і почалися бойові дії на Донбасі російськими загонами, під керівництвом офіцерів РФ. Захопивши зброю у відділках МВС, російські диверсанти озброїли місцевих колаборантів і прийняли до своїх лав. Відтоді і почалася антитерористична операція на Сході України, так назване (АТО). На захист України стали строковики, що проходили військову службу у рядах військовослужбовців: Національної гвардії України, ДШВ, Сухопутні війська України, і багато інших. Також захищали військовозобов'язані та добровольці. У моїй родині також є військовослужбовці, що стали на оборону територій з 2014 року. Відбулися запеклі бої в Донецькій та Луганській областях, і впродовж з 2014 по 2022 рік, ці території були окуповані та проголошені в «ДНР» та «ЛНР». Таким же шляхом РФ загарбала собі АР Крим. Жителям цих окупованих територій, які не мали змоги покинути домівку, було примусово надане громадянство росії (я не помилився). Багато хто з жителів тимчасово окупованих територій виявилися зрадниками Батьківщини, які отримали громадянство кремля (я не помилився), та за дрібну фінансову підтримку допомагають ворогу, вбиваючи народ, який раніше називали братами, але час розплати вже не за горами, та всі зрадники будуть покарані.

Вранці 24 лютого на територію України, за підлим та безглуздим наказом путіна (я не помилився), його поганські війська вторглися на територію нашої неньки. Це жахіття сколихнуло півсвіту, але найбільше жителів України, а саме Харківської, Київської, Херсонської, Запорізької та Сумської областей.

Військова операція почалася на світанку, це було так підло як і напад фашистської Німеччини в 1941 році, також відбувся о четвертій ранку за київським часом. Цю криваву битву можна прирівняти до Третьої світової війни,

через знищення міст, сіл, людських помешкань, та численні втрати, як серед військовослужбовців, так і серед мирного населення. На захист державного суверенітету й територіальній цілісності України об’єднався весь народ, як чоловіки так і жінки. Військовозобов'язані та добровольці пішли на допомогу Головнокомандувачу ЗСУ.

Багато людей із кожного куточку світу, в кого є здоровий глузд та розум в голові, розуміють, що війна це не жарти і під час такого лиха потрібно допомагати один одному. Тому люди із країн ЄС почали створювати волонтерські пункти, куди всі бажаючі почали зносити: продукти харчування, одяг, речі першої необхідності, ліки. Які направляють в Україну для військових та цивільних мешканців, які втратили свої домівки через війну.

В день початку війни я з першого ж моменту усвідомив, що почалося, адже я заздалегідь припускав, що це може трапитися в будь-який момент. Для мене, це мав бути звичайний день, як і для більшості людей. Мої рідні повинні були йти на місця праці, а так як я в той момент був на навчанні, повинен був іти до коледжу. Але все змінилося, багато знайомих та рідних забрали до лав територіальної оборони, та до ЗСУ, рідним, що проживали на території, яку тимчасово окупував ворог, довелося покинути нажите майно, та виїхати в більш безпечне місце. Найбільше мене приголомшило те, як можна було розв'язати повномасштабну та кровопроличу війну в ХХІ столітті, у вік технологій та інновацій.

Мир-це життя! Мир, це коли спокій на душі, навкруги ходять усміхнені люди, чути щасливий гамір дітей, а не постійне виття сирени, гуркіт ракет та гул літаків.