Скочинський Веніамін, 12 років, учень 7-Б класу гімназії №78 м. Кривий Ріг
Вчитель, що надихнув на написання есе: Барзіон Ніна Василівна
Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"
Війна — це горе в збільшеному масштабі.
Джеремі Бентам
Чи бувають у цьому світі дива? Зазвичай люди згадали б про чарівні перетворення, філософський камінь чи ще щось, про що ми читали в казках. Раніше, подумавши, більшість відповіла б, що дива у реальному світі не трапляються. Так було і зі звичайними українськими дітьми, які прокидалися щоранку у теплих ліжках, вставали та іноді неохоче йшли до школи та проживали звичайний день, повний... чудес. Тільки вони ще про це не знали, не могли зрозуміти, що це щастя та надзвичайне диво — бачити мирне небо.
Я часто чув, що краще поганий мир, ніж хороша війна. Ця істина була не зовсім зрозумілою для мене. Хороша війна — це як гарячий сніг чи світла ніч. Але тепер я точно знаю, що будь-який мир — кращий за війну, бо на війні гинуть люди, навіть маленькі.
У мирному житті — все, як у казці. І чому ми цього не знали? Це очевидним стало тільки зараз, і я можу розповісти про дива, які траплялися з нами у мирному житті, та чудеса, які постали переді мною та моєю родиною, коли ми разом з мамою та братами виїхали до іншої країни.
Я не помічав, що прибиральник на подвір'ї та у школі — чарівник, бо він наводить чистоту, що надзвичайним є те, що можна купити свіжий, запашний, ще теплий хліб, а тепер люди на окупованих територіях цього не мають. Лікарі — надзвичайні люди, бо допомагають повернути здоров'я, а люди, які зараз живуть під обстрілами, не можуть тепер до них дістатися.
Я теж зустрівся у Польщі з дивами, їх побачила моя родина. Найбільше диво — це людяність та доброта, яку виявили до нас, допомагаючи. Ще я купую товари у магазині за злоті. Раніше я не був за межами України. Мені здавалося, що злоті — це монети із чарівної торбинки. Я бачив тут замки і фортеці. А головне — це те, що ми живі та чекаємо на перемогу.
Війна — це зло, але дива, які щодня творять звичайні та прості люди, допоможуть це зло перемогти. Моя родина бачила доброту на власні очі, хіба це не дивовижно? Ми дуже чекаємо, щоб всі-всі українці змогли повернути собі звичайні повсякденні ЧУДЕСА.
