Олексійчук Вікторія

10 клас, Оржівський ліцей Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області

Вчителька, яка надихнула на написання – Богданець Віра Павлівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Усім відомо, що наша держава подолала досить довгий шлях для здобуття незалежності. Скільки людей загинуло за це, скільки відомих постатей боролося за право на суверенність...

Якщо підійти на вулиці до перехожого і запитати: "Чи знаєте ви, хто такий Богдан Хмельницький або Степан Бандера? Чи, може, хто такий Михайло Грушевський?". Неодмінно вам скажуть, що всі вони - найвідоміші політичі діячі, що нерозривно пов'язні з боротьбою за право на самовизначення. А козаки? Вони ж навіть символом нашої держави стали!

Так до чого ж я веду? А до того, що не пишатися тим, що я українка - просто неможливо. Я народилась в Україні й усе життя живу тут. Усвідомлення того, що я землячка таких визначних осіб... Ну хіба не викликає захоплення?

Проте й зараз ми продовжуємо вести боротьбу за збереження цілісності нашої держави. Наші хлопці й дівчата воюють. Ціною життя вони захищають нас. Це також є причиною моєї гордості, що я українка.

Насправді, я не зовсім розумію, як ще можна пояснити мою величезну вдячність тому, що народилась в Україні. Думаю, це має бути само собою зрозуміле. Ти народився в цій країні і, звісно, мав би мати патріотичні почуття до своєї Батьківщини. Та й не тільки до неї, до історії, мови та культури також! Це досить важливо розуміти, що і як відбувалося, зрештою, знати правду. Отже, ми, як звичайні громадяни, маємо піклуватися про це.

Потрібно просувати все "українське" в маси. Адже, хто, як не ми, це мусимо робити? У той час, як війська захищають кордони, ми - ті, на кому лежить обов'язок відстоювати нашу мову, культуру та історію.

Нині проводиться багато ярмарків, зборів та інших заходів, щоб допомогти нашим солдатам. Я намагаюсь завжди долучатися до них, популяризуючи це серед своїх однолітків.

Наша нація сильна й незламна. Ніхто не очікував, що ми зможемо так довго боронити свої землі. Проте українці згуртувалися та й надалі продовжують захищатися. Це не перша війна за незалежність. Цього разу ми обов'язково впораємося й не втратимо того, що набули.