"Хочу відвідати своїх бабусю з дідусем, які знаходяться у Нікополі та кожного дня чують вибухи"

Лукаш Анастасія

9-д клас, комунальний заклад загальної середньої освіти "Ліцей №17 Хмельницької міської ради"

Вчителька, яка надихнула на написання – Сумішена Лариса Вікторівна

Моя Україна майбутнього

Війна – це страшне слово. Воно змушує серце завмирати, а розум лякатись. Це жахливо, коли людей починають вбивати, катувати, позбавляти рідного дому…

24-го лютого 2022-го року росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України. Ми всі прокинулись від страшних слів про війну і з того часу живемо, наче у довгому моторошному сні. Зараз всіх українців об’єднує спільне бажання: перемога Батьківщини та мир.

На мою думку,

для того, щоб був мир потрібно чимось допомагати нашій країні: волонтерити, плести маскувальні сітки, займатись благодійністю.

Я дуже хочу скорішого миру в Україні, тобто деокупації ВСІХ українських територій, припинення бойових дій в Україні, скасування комендантської години, ночей у теплому, затишному ліжку, а не під звуки повітряної тривоги у підвалі та інше.

Коли Україна переможе, я знаю, що вона розправить крила ще більше, відновить всі свої ушкодження, люди ще більше об’єднаються, а російську мову заборонять. Відновлять всю інфраструктуру та будинки, які постраждали від ударів снарядів та ракет. Я вірю, що вулицями буде ходити мирне та спокійне населення, можливо, мовні інспектори, завдяки яким ми будемо викорінювати російську мову з нашого мовлення та закріплювати рідну, українську. Також, у майбутньому, я бачу яскраві вогні наших освітлених вулиць, світлу новорічну ялинку, багато інсталяцій, присвячених Великій Війні та загиблим воїнам.

Коли настане перемога, найперше, що я зроблю – це поїду у тур Україною, а саме: звільненими територіями та тими місцями, в яких я ще ніколи не була. Це Харків, Херсон, Крим, Донецьк, Луканськ, Миколаїв та ще багато-багато міст, селищ та містечок.

Я хочу відвідати своїх бабусю з дідусем, які зараз знаходяться у Нікополі та кожного дня чують вибухи та обстріли. Також, я планую поїхати у столицю та відсвяткувати це свято у колі найближчих та найрідніших. У школі, ми з однокласниками влаштуємо святкування, на честь цієї урочистої події.

Проте, наша свобода, незалежність та перемога даються нам дуже важко – життями наших бійців. Тож потрібно завжди пам’ятати, яку надзвичайну ціну ми платимо, щоб прямо зараз спокійно працювати знаючи, що нас захищають та обороняють. Дякуємо всім, хто зараз служить у Збройних Силах України і всім тим, хто поклав життя за Батьківщину.

СЛАВА УКРАЇНІ!