Родина Христини потрапила в окупацію у Мелітополі. Найменшому з дітей тоді було 4 роки. Згадує, як посеред міста горіли українські танки. Росіян було у кілька разів більше, ніж оборонців. Найстрашнішими в окупації були ночі. Родина пильнувала, щоб ніде не проскочив навіть промінчик світла. Бути непомітними — важко.
Сусідні хати та подвір'я постраждали від прильотів. Христина із дітьми протрималась пів року і виїхала. У будинку залишився батько жінки, аби окупанти не відібрали житло.
