Маргарита Жалоботкіна і досі з острахом згадує початок війни та першу ніч. Як вибуховою хвилею відчинило двері у їх затишній мелітопольській квартирі. Далі — колона російської техніки на вулицях, відгоміння боїв, обстріли. Ночівлі у підвалі. І спорожніле місто, у якому чутно лише гуркіт ворожих танків та БТР. Маргарита переживала за доньок: меншій – 6 років, старшій – 26. Старшу з дому не випускали зовсім. Родина змушена була все полишити та виїхати до Запоріжжя.
