14 квітня окупанти зайшли в село. Росіяни розграбували фермерське господарство, усе зруйнували, стріляли з гаубиць. 

Три місяці я прожив в окупації. Коли вирішив виїжджати, дістався Куп’янська, там найняв таксиста, мене довезли до Печенігів. Далі волонтери розвозили людей, хто куди потребував. Було дуже страшно їхати. Ми проїхали 14 блокпостів, і на кожному нас ретельно перевіряли. 

Ми їхали через Ізюм і бачили повну розруху. 

Я намагаюсь жити далі: отримую пенсію, мені допомагають діти. Намагаємось триматись разом і не втрачати віру.

Я вірю, що до весни наші хлопці зможуть перемогти і відтіснити ворога. Моє найбільше бажання — повернутися додому, побачити свій будинок, відремонтувати його і знову жити мирним життям.