Ми - родина з Бучі. Ми перебували в окупації в Бучі з 24.02.22 по 11.03.22. З першого дня сиділи з дітьми в підвалі, спали на бетоні в +3 градуси. Над будинками без упину літали гради, гвинтокрили, ворожа авіація. Окупанти жили в наших квартирах, вони постійно їздили по дворам і будинкам, залякуючи нас. У нас було обмаль їжі і майже не було гігієни, запаси води закінчувалися - був період, коли ми збирали сніг і топили його для чаю. Психологічно було неймовірно важко.

Найстрашніший спогад - це березень 2022 року і наш виїзд 11 березня. Ми виїжджали серед трупів по Варшавській трасі, де згорілі люди і автівки лежали прямо на дорозі, навколо стояли побиті і згорілі будинки. Діти були з криками, в паніці і в сльозах. Ми проїхали 5 російських блокпостів, всюди нас обшукували та оглядали. Це жахіття зараз позаду, але воно залишило глибокий слід.

Попри все перенесене, дитина намагається жити далі, розвиватися і шукати радість у житті. Вона активно займається спортом, танцями та акторською майстерністю, відволікаючись від пережитих жахів окупації.