Із початком повномасштабної війни наше життя кардинально змінилося. Тепер ми живемо в постійному стресі та страху за дітей. Мені необхідно весь час підтримувати зв’язок із членами родини, щоб знати, що всі вони перебувають у безпеці.

Одним із найважчих моментів став день, коли ми усвідомили, що почалася війна. Нам довго не вірилося, що таке взагалі може статися. Відтоді постійні обстріли та загроза небезпеки стали частиною нашого повсякденного життя.

Мої діти професійно займаються плаванням, але через обстріли ми змушені відмовляти їм у можливості їздити на змагання до інших міст. Якість шкільного навчання також страждає, адже більшість уроків проходить онлайн.

Мій син Станіслав дуже сором’язливий. Йому буває складно спілкуватися з іншими, іноді він може просто мовчати.