Я живу в Києві. Мене звуть Кіра. Коли почалася війна, мені було 11 років. Ми з мамою та бабусею ховалися в підвалі та чули гучні вибухи. Це було дуже страшно. Тато пішов на фронт захищати нашу країну.

Я дуже сумую за татом і за своїм звичайним життям, обіймати тата, та щоб він розповідав мені про життя. Але зараз все це неможливо, бо війна.

Я вірю, що Україна переможе, і що ми знову зможемо жити щасливо.