Я збиралася на роботу. Я працюю в садочку, і дитина ходить у садок. Мені зателефонували і сказали виходити на роботу без діток. Там же дізналась про війну. Я боялась за дитину. 

Нас постійно обстрілювали: танки стріляли, снаряди і ракети літали над будинками. 

Ми бігали ховатися в підвал. Було дуже страшно. 

З того, що я пережила, найбільше мене шокує все, але найбільше - смерті людей. Через обстріли я з чоловіком и донькою виїхала до Покрова. 

Мене досі переслідують панічні атаки. До вибухів не можна звикнути, це дуже тяжко. Я хочу жити в мирі, не чути вибухів. Хочеться, щоб діти спокійно ходили в садок і школу, навчалися.