Ми – переселенці з Дебальцевого.
Що нам випало пережити, досі згадую з жахом. Наприклад, за 10 метрів від нашого вікна впав [снаряд] «Град». У мене бабуся загинула. І маму я не можу побачити, тому що вона там залишилася, а я тут, у Бахмуті. Багато знайомих роз'їхалися і загинули.
Мого сина Юру рятували в реанімації десятки разів. У нього епілепсія – і найсильніші судоми смертельно небезпечні. Дитину довелося лікувати препаратами з наркотичними речовинами, тепер вона відстає в розвитку.
Перші судоми почалися в 1 рік 9 місяців, коли я поклала його спати. До цього син був абсолютно здоровий, і я й не знала, що таке епілепсія. Після кожного нападу – реанімація, у Юри віднімало руки та ноги…
Юру ми вивозили з Дебальцевого в критичному стані. У нас не працювали ні аптеки, ні лікарні, ні швидкі. У нас закінчилися всі препарати для сина. Йому ставало дуже погано.
У Бахмуті Юра відразу потрапив до реанімації. На його лікування ми витратили всі заощадження.
Якби нам не допомагали з ліками, ми б давно вже опинилися на вулиці, тому що нам нічим було б оплачувати орендовану квартиру.
.png "«Приїхала з двома сумочками до Білозерського»")
.png "«Світло у нас пропадало, бо бомблять»")
