У той день Оксані Анатоліївні зателефонували й сказали, що почалися повномасштабні воєнні дії. Мама героїні плакала – вона добре пам’ятає розповіді своїх батьків, які пережили Другу світову війну. Жінка ділиться, що через ці події всередині ніби щось обірвалося, але намагається підбадьорювати маму та неповнолітнього сина.
.png "«Я досі не вірю, що живу у часи війни»")
.png "«Я сидів у підвалі, коли тривали бої»")
.png "Імена")
