Жити в будинку небезпечно для здоров'я. На стінах і стелі грибок – я переживаю, що можуть захворіти діти. Господарі цього будинку не витримали таких умов і виїхали, але в нас, як у сім'ї переселенців, вибору немає.
Нам довелося покинути своє житло в прифронтовому селищі Троїцьке. А ми його купили незадовго до війни, великий будинок для сім'ї з п'яти осіб. Але снаряди падали прямо перед будинком то з одного, то з іншого боку. Осколками побито дах, у будинку ні вікон, ні дверей.
Повертатися нам нікуди.
П'ятирічний син Ярослав тоді був зовсім маленьким, але пам'ятає все в деталях: як усі спали, а навколо все почало бахкати, як усі боялися…
Крім рідних дітей, у мене ще під опікою племінник (сестру позбавили батьківських прав), а його старшого брата забрав батько. На Іллю чекав дитячий будинок, але ми вирішили забрати його до себе. У хлопчика анемія, йому потрібне дороге обстеження. Я знайшла роботу в місцевій пекарні, але зарплати на все не вистачає.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.