Васіна Євгенія, 9 клас, Золотоніська гімназія імені С.Д.Скляренка

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ярмоленко Людмила Олексіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

«Денацізуючи» Україну, вони піднесли її національний дух,

сіючи паніку ‒ згуртували,

нищачи залізом ‒ викликали залізний опір…

Мирослав Дочинець

Україна… Райський куточок землі… Казкова, мальовнича природа, багатющі надра. А народ який! Вільнолюбний і хазяйновитий, героїчний і гостинний живе тут! Тільки доля його тяжка і трагічна. Пазурі яких лишень ворогів не впивалися у чарівну вроду неньки-України! Брудний чобіт загарбників топтав її прекрасну землю. Святі чорноземи политі кров’ю хоробрих дочок і синів. Не на життя, а на смерть століттями точилася запекла боротьба за правду, землю, волю, життя, незалежність.

Як грім серед ясного неба на тебе, добра і справедлива Матусю, звалилося на твої плечі нове випробування: божевільна сусідка ‒ росія вирішила знищити націю українців. 24 лютого 2022 року – чорна дата в твоїй історії, Ненько.

Я добре пам’ятаю цей ранок четверга.  Я солодко ще сплю. Приємний сон не відпускає мене зі своїх обіймів. Зазвичай я люблю поніжитися в теплому ліжку, але метушня в будинку змушує мене прокинутися раніше звичайного. А потім моє життя, як і в усіх нас, розділилося на «до» і «після». Після була війна… Усвідомлення того, що відбувається, прийшло до мене пізніше. Бо як одразу можна було зрозуміти те безглуздя, що відбувається з нами і досі? Кожен день гинуть люди, а весь світ спостерігає і не може нічого вдіяти. Ще зовсім недaвно ми жили не лише в іншій крaїні, aле й в іншій реальності.

Посміхалися, коли наші прабабусі та прадідусі казали: «Аби не було війни...». І лише тепер, коли вже на нашій землі спалахнув збройний конфлікт, розуміємо, наскільки вони були правими.

Надзвичайно цінною є робота волонтерів, які дуже допомагають нашим військовим. У Золотоноші є ініціативна група небайдужих жіночок під назвою «ЗолоХухи», які виготовляють маскувальні хухи на фронт і цим самим врятували не одне життя. Вони справжні майстрині, слава про яких шириться теренами України. Ми з мамою та бабусею, тільки-но виявляється вільна хвилинка, спішимо допомагати у такій важливій справі. Приємно відчувати себе частинкою такої чудової команди ! Коли кожен знає, що він робить і для кого він це робить! Коли в силу комaнди віриш більше, ніж іноді сaмa комaнда!

Коли кaжуть - килим 4 /6 м. зробимо до п'ятниці, a ти дивишся нa цих зaвзятих жіночок і розумієш - та ні, у середу він вже буде готовий.

А як же школа? Навіть під час повітряних тривог ми продовжуємо заняття в укритті, розбираючи правила та теореми, розплітаючи мішковину для маскувальних хух, не дивлячись на те, що інколи доводилося сидіти без світла, у небі чувся свист ракет, а інколи звідкілясь чулися вибухи. Але ми разом з нашими вчителями здобуваємо знання задля перемоги.

Пригадую свої відчуття, коли дивилася прямий ефір до Дня Незалежності України.

Тоді я вслухалася в кожне слово привітання президента Володимира Зеленського, до речі, дуже змістовне, гарне привітання, коли його слухала, то наче перед очима промайнуло все те, що було згадано. Його слова змусили ще раз упевнитись у тому, що наш народ могутній, сильний, згуртований, здатний на великі подвиги.

Силі і могутності наших людей немає меж, і коли ми говоримо: «Слава Україні!», увесь світ відповідає: «Героям Слава!».  

Президентка Європарламенту сказала: «Синій і жовтий кольори символізують мужність і стійкість відважного українського народу. Вони об’єднують нас…» Ентоні Блінкен сказав: «Разом з вами відзначаємо понад три десятиліття існування незалежної країни… Ми стоїмо поруч з вами у боротьбі за вашу улюблену країну».

Бути українцем у часи війни - це найважче випробування, але це також час, коли наша людяність і відповідальність стають особливо значущими.

«Але всім нам треба пам’ятати, що мир - це не тільки відсутність війни, а мир – це й добрі стосунки між людьми, коли ми не брешемо один одному, не шукаємо вигоду, не бажаємо зла. Мир треба нести кожного дня і шукати доброго спілкування».    Любомир Гузар