Заберезна Іванна, ІІ курс, Дрогобицький механіко-технологічний фаховий коледж

Вчитель, що надихнув на написання есе — Юрчак Ірина Володимирівна

"Подія, яка змінила все. Сила допомоги"

Іноді зміни приходять не гучно, не стрімко, а тихо — через щоденну працю, турботу та тепло, вкладене в звичайні речі. Однією з таких змін для мене стала наша сімейна ініціатива, яка почалася приблизно восени 2022 року, коли ми з батьками вирішили готувати домашню їжу для військових.

Усе почалося з простого бажання бути корисними. Ми знали знайомих, які служили, і часто чули, що найбільше їм бракує «чогось домашнього». Тож ми стали готувати страви, які можна довго зберігати — тушковане м’ясо, плов, каша з м’ясом, борщ. Усе фасували у вакуумні пакети, стерилізували, охолоджували та підписували з датами. Наш маленький холодильник незабаром став замалим, тож ми докупили морозильну камеру.

Цей процес об’єднав нашу родину, як ніколи. Дідусь розробив систему маркування й стерилізації, бабуся відповідала за рецепти, а інші — за фасування. Готову продукцію ми передавали волонтерам, які доставляли її безпосередньо до підрозділів на передовій або до шпиталів.

З часом до нас почали долучатися й інші люди — сусіди, знайомі. Хтось приносив продукти, хтось допомагав різати овочі чи пакувати їжу. Працювати разом, у згуртованій команді, було не тільки ефективніше, а й морально легше. У складні часи спільна справа дала відчуття єдності й сили, яка допомагає не опускати руки.

Ми почали отримувати від волонтерів слова подяки від військових. Деякі передавали, що ці домашні страви для них — ковток нормального життя. Їжа, приготовлена з любов’ю, стала для них не просто джерелом енергії, а моральною підтримкою.

Ця подія змінила моє ставлення до світу. Я почала цінувати прості речі — хліб, затишок, родину, мирне небо. І найголовніше — зрозуміла, що допомога має силу змінювати не лише долі інших, а й твою власну.

Сьогодні ми й далі готуємо. Не в таких масштабах, як раніше, але регулярно. Бо це стало частиною нас. Частиною моєї ідентичності як українки, як людини.

Сила допомоги — у щирості, сталій турботі й готовності бути поруч. Саме на цьому й тримається Україна.