Анастасія Коваленко, 8 клас, Івано - франківська приватна гімназія " Крила"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Мадрига  Тетяна Дмитрівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Кожного дня з нами трапляються цікаві події. Вони бувають сумними, бувають  радісними або несподіваними. З них складається наше життя і спогади. Вони можуть бути настільки значними, що здатні змінити наше життя до невпізнання!

Ми, українці, знаємо це, як ніхто інший. На жаль, 24.02.2022  - моє життя перевернулося… в самий неочікуваний момент і це  - найстрашніше...

Я сама з Харкова, народилася там, жила і навчалась. Але все змінилося в один день.  День, який я памʼятаю, як страшний сон.

Ранок… перші вибухи… і …тривога …Тоді я ще навіть приблизно не уявляла, що буде далі…

Невже Харків  більше ніколи не буде таким живим, яскравим і сповненим кохання… так як і моє життя …

Вже через тиждень після початку повномасштабної війни я, мама, сестра і бабуся були в Будапешті. Перші дні ми жили в будинку бабусиної подруги, а потім нам позичили квартиру на деякий час.

Будапешт — чудове   місто, яке завжди вражало мене своєю архітектурою. Та наскільки б це місто не було привітним, я думала тільки про рідних і друзів, які залишились в Україні.

Так, батьки моєї мами ще з перших днів війни по сьогодні знаходяться під окупацією в Херсонській області. Тож хоч в Будапешті і було безпечно, та тривожність не покидала ні на хвилину. 

Після двох місяців життя в Будапешті ми переїхали в Бельгію у невелике містечко — Дірлейк. Наші знайомі допомогли знайти житло. Місцеві допомагали з документами, мовою та іншими важливими справами. Саме тоді я зрозуміла, що добрі люди, готові допомогти є всюди і потреба в допомозі - це цілком нормально.

Сила допомоги полягає не тільки у справах, а і у намірі, з яким ми допомагаємо.

Розуміння того, для чого ми робимо добрі справи, є дуже важливим пунктом у допомозі. З Бельгії у мене залишилось багато теплих спогадів, а ще - досвід. Для мене це було щось нове: опинитися в новому осередку без знайомих і без знання мови. І саме пошук нових друзів і вивчення нового, зробив мене впевненою у собі і своїх вчинках. Я спокійно комунікую з новими людьми і не боюсь опинитись у не дуже приємних ситуаціях. Я вдячна всім за ці два роки важливого досвіду, який зробив мене такою, якою я є зараз!

За два роки життя за кордоном я вільно спілкувалась нідерландською мовою, знайшла багато друзів і мала гарні оцінки в незвичайній для мене школі. Я пишаюсь собою!

Адже не кожен зміг би так швидко адаптуватися в новому осередку. Мені було сумно їхати з Бельгії, але думка про повернення у рідну країну настільки гріла мені душу, що я забувала про все інше!

Тепер, коли минуло два роки, я легко можу сказати, що життя за кордоном — це цінний досвід. Я вивчала різні мови, побачила нові культури і традиції. Як у Бельгії,  так і у Будапешті, скрізь були люди готові простягнути руку допомоги.  Впевнена  - добро завжди повертається!

Але попри все, найкращого місця для життя не існує, окрім рідного міста! Харків - це не просто будинки і вулиці — це моє життя, спогади і моя особиста історія...

Жодна інша країна, місто не замінить всі мої спогади з дитинства, які чекають на мене там, вдома. Рідний Харкове, чекай мене! Я повернуся!