Після початку повномасштабного вторгнення наше життя перетворилося на суцільне випробування. Ми опинилися в окупації, де абсолютно всі події були травмуючими: постійні обстріли, нескінченна біготня, ховання у підвалах, щоденна тяжка добича води та їжі. Ми сиділи 1,5 місяця в окупації без світла, без води і на власні очі бачили, як гибли люди. Усі наші дома зараз побиті снарядами, а наш батько з 2023 року пішов захищати країну і зараз перебуває на фронті.

Найстрашнішим днем для нашої родини стало 29.03, коли ми намагалися виїхати з цього пекла. Ми їхали, але нас не пустили лнеровці. Тоді батька та сина хотіли силою залишити воювати за лнр, але потім нас все ж відпустили назад - далі в країну ми тоді, на жаль, не попали. Виїжджати з окупації було неймовірно складно.

Попри весь цей пережитий жах, дитина намагається знаходити розраду в житті. Її неймовірно драйвить музика, концерти та танці, якими вона активно займається. Найбільша мрія моєї дитини зараз - коли все закінчиться, багато подорожувати світом і жити під мирним небом.