Вугледар, Волноваха, Сєвєродонецьк… Переселенці з міст, які російська армія зруйнувала вщент або які зараз перебувають під окупацією, малюють рідні місця такими, якими вони їх знали до війни. Акцію влаштували в Дніпрі, у Будинку мистецтв. Через створення акварельних пейзажів люди проживають свої незагоєні емоційні рани – тугу й біль за малою батьківщиною.
Через що пройшли під час повномасштабної війни, як дають собі раду з нинішнім життям та які місця зі своїх снів та спогадів обрали для малюнків – все це учасники акції розповіли проєкту «Ти як?». Матеріал Радіо Свобода.
Олена Содух має дуже багато спогадів про Волноваху
Жителька з Волновахи Олена Содух малює парк у центрі Волновахи зі зменшеною копією Big Ben. Каже: колись це було одне з найулюбленіших місць для усамітнення й відпочинку.
«Дуже багато спогадів. Тут можна було кавусі випити, поностальгувати. Ліхтарики, велосипедик з кошиками квітів. Біг Бен – і ти ніби в Лондоні, отам далі – копія Ейфелевої вежі. І ти ніби в Парижі... Оцей шматочок зберігся, а все решта – в руїнах», – розказала жінка.
Малюнок переселенки Олени
У будинку жінки в рідному селі Валер’янівці під Волновахою зараз хазяйнують окупанти. На швидке повернення туди, зізнається жінка, має мало надій.
Олена, переселенка:
- «Боляче… Такий біль… Так хочеться додому, але, як каже моя подруга: «Приїхати, поплакати й повернутися»… У нас в селі все було: два нові стадіони, відремонтований будинок культури, відремонтований ФАП, повністю освітлення було в селі, сонячні батареї. Нічого не лишилося. А сусідніх сіл практично немає – все розбомблено. Я тримаюся за своїх дітей – донька пережила Маріуполь, а син – зі мною. На швидке повернення я вже не сподіваюся, Дніпро потроху ріднішим стає, дякувати людям».
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.
.png "Імена")
