Наша родина виїхала в березні з міста Маріуполя. Ми були в блокаді – батько та я, мати, захищали город, однак довелося виїхати, коли з’явилася така можливість. Дитина пережила великий страх – у будинок було влучання, згоріла машина, ми виходили пішки. По дорозі нас підібрали добрі люди.

Зараз чоловік на Донецькому напрямку – був поранений, але продовжує нести службу. Я з дитиною перебуваю у м. Дніпро, бо в Донецькій області залишатися небезпечно – керівництво наказало виїхати.

Це не був один день, а цілий місяць страху, особливо коли намагалися покинути місто Маріуполь.

Весь час у Маріуполі ми допомагали людям, адже це входило в наші службові обов’язки. І зараз допомагаємо – чоловік у екіпажі «Білі янголи» підтримує мешканців Костянтинівки, Дружківки та інших міст.

Так, були труднощі з водою – пили її з труб, топили сніг. Пам’ять про жахливі події викликає сльози на очах.

Найважливіше для нас – підтримка одне одного. Дитина та чоловік, Сашко, сильно лякаються, ми намагаємося боротися з цим разом.