Чоловік військовий, тому нам довелося збирати речі та виїжджати, залишивши все. Чоловік досі на війні, а ми з дітками чекаємо його. Під час війни народився ще синочок.

Коли окупанти зайшли у село та почали знущатися над людьми, було дуже страшно.

Наше селище недалеко від Маріуполя, тож люди, які мали родичів чи знайомих, їхали до нас. Я мала будинок та квартиру своєї бабусі, яка стояла пуста, і ми швидко розмістили людей там. Звичайно, приносили все необхідне – постільну білизну, їжу, дітям іграшки та одяг.

Найбільше підтримують один одного діти та чоловік.