Мені 27 років. Вся моя сім’я працювала на Авдіївському коксохімзаводі. Коли почалася війна, ми були вдома. Десь тижні два в нас ще було більш-менш спокійно. Було чутно гул здалеку, було Волноваху чутно, але в нас було тихо. А в середині березня почали обстрілювати село, стало прилітати по сусідніх вулицях, і чоловік нас із дитиною вивіз. Ми були в Кам’янському, а потім переїхали в Донецьку область, де й зараз перебуваємо – у місті Мирнограді.

Шокувало те, що прийшлося покинути свій дім і розлучитися з рідними. З майбутнім я ще не визначилася. Поки що нічого не можу сказати.