Олена Міліонщикова | Торецьк

"Спершу ховалися, в погріб ходили, а потім зрозуміли, що це не врятує"

Олена Міліонщикова, переселенка з Торецька, що на Донеччині, в шелтері Дніпра. Липень 2024 року

Після активізації бойових дій у Торецькому напрямку евакуаційники «Схід SOS» вивозять з Донеччини дедалі більше людей, зокрема маломобільних та з інвалідністю. Вони місяцями жили під обстрілами без світла й газу, сподіваючись на припинення вогню. А ще, як кажуть волонтери, боялися виїхати й залишитися без власного даху над головою й підтримки. Матеріал Радіо Свобода.

Пенсіонерка Олена Міліонщикова народилася в Росії, але більшу частину життя прожила на Донеччині. З Торецька, який став для неї рідним, вона змогла вивезти лише документи й найцінніші речі – свій весільний рушник й рушник-божник.

Рушник, вишитий бабусею Олени

«Оцей рушник – мій, весільний. Купований, більш ніж два метри завдовжки, я з ним виходила заміж. А другий вишивала моя бабуся», – показує Олена врятовані родинні реліквії.

Жінка мешкала в Торецьку разом з похресницею Катериною, якою опікується вісім років, відколи померла її рідна мати. Каті – 35, вона має першу групу інвалідності через психіатричний діагноз. Без світла й газу під обстрілами жінки прожили кілька місяців, все чекали, коли ситуація зміниться на краще. Не змінилася. Кілька влучань було поряд з їхнім будинком.

«У мене квартира була. Тричі влучили – квартири немає. Перейшли жити в приватний будинок. Спершу ховалися, в погріб ходили, а потім зрозуміли, що це не врятує. Летять бомби. Вона отак летить, хвіст горить, як у комети, вибухає й розлітається в різні боки. І уламки – із зазубринами, якщо влучило – то все. Раз влучило – вікна вибило. Другий раз – вікна. Катя спала, і її врятувало лише, що вікно далеко від ліжка. Все, кажу тоді, – треба виїздити. Ситуація різко погіршилась», – згадує зі сльозами жінка.

Олена Міліонщикова

З Торецька Олену разом з хрещеницею евакуювали військові. Домашніх тварин жінці забрати не вдалося – довелося повипускати. В переселенки болить душа за господарство:

«Все залишили вдома: дві кози, кури, три собаки… Я сама бігала шукала військових, щоб нас вивезли. Броньована машина. «Так, – кажуть, – 5 хвилин на збір, всіх собак, кіз – відпустити». А я кажу: «Та як же?». А вони: «Ми перекажемо волонтерам про тварин, але мова йде, щоб хоча б вас вивезти». 5 хвилин – і ми їдемо», – розказала жінка.

Катерина, похресниця Олени

У шелтері для маломобільних та людей з інвалідністю у Дніпрі Олена й Катерина оговтуються від пережитого. А ще – будують плани. Їм знайшли прихисток у Норвегії й вже зробили документи для перетину кордону.