Юрій Олександрович під час війни став вдівцем. На його очах снарядами були зруйновані будинки, які сам допомагав будувати. У Стаханові [Кадіївці] пройшло дитинство, і він бачив, як будувалося місто. Але тепер все зруйновано, і забути це неможливо. Головне його бажання – мирне небо над головою.
