Валентина Володимирівна згадує про щасливе та спокійне мирне життя. У неї була велика сім'я, але війна розлучила з дітьми. Вони змушені були покинути рідну домівку. Жінці довелося ховатися в підвалах під час обстрілів. Вона мріє про те, щоб діти були поруч.