Бабіюк Ярослава, 9 клас
Ліцей села Кримне Ковельського району Волинської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Дмитрук Наталія Миколаївна

Моя Україна майбутнього

Була звичайна тиха зимова ніч. Всі люди міцно спали, допоки 24 лютого 2022 року о 4-ій годині не почалась війна. Саме той ранок увійшов в історію, коли держава – терорист напала на мирні землі України.

З перших хвилин весь світ зі своїми добрими серцями не злякався, а став допомагати Україні боронити землю від каїнів, того, хто вбив свого брата. Та росія ніколи не була і не буде братом, сусідом, другом та навіть звичайною мирною державою, бо вона нищить українську землю, вбиває мирних жителів і маленьких дітей, які нічого їй не зробили.

У росії кажуть, що це визволення нашого народу. Визволення? Хіба це схоже, що вона нас визволяє? І питання : від кого? Від мирних і добрих людей? Чи, може, від президента, який з перших хвилин підтримував та допомагав українцям. росія не визволяє, не допомагає, а лише руйнує, вбиває, знущається з нас, хоче знищити український народ, культуру, мову, наші рідні міста і села – наше найдорожче – все, що ми любимо усім серцем.

Ми ніколи не пробачимо їм, бо вони вбили тисячі наших воїнів, які стали на захист своєї держави, людей, свободи, миру, перемоги. Вбили сотні дітей, які своїми добрими очима дивилися на них і просили відпустити до батьків, до рідних, але просто не знали, що їх уже немає!

Я знаю, кожен українець - патріот знає, що ми переможемо! Бо не самі – з нами цілий світ, всі нам допомагають: грошима, продуктами, одягом, житлом, зброєю. Я пишаюся небайдужими: всіма, хто має палке, гаряче серце і безкорисно ділиться всім, що має і завжди готовий допомогти нам.

Я думаю, що не треба зупинятись, бо війна ще не закінчилась. Необхідно підтримувати наших військових, ЗСУ, тому що найважче саме їм, вони, як ніхто, потребують допомоги! На мою думку, у наших силах зібрати та відправити продукти харчування, одяг, медикаменти, а інколи навіть звичайний дитячий малюнок може стати оберегом для наших Кіборгів.

Скоро війна закінчиться нашою перемогою, бо з кожним днем ми все ближче до такою бажаної, намоленої та радісної події.

Скоро всі сім’ї, які роз’єдналися через війну, знову будуть щасливими, діти, які загубили батьків, об’єднаються, а тварини, які були поранені, будуть здоровими і знайдуть господарів, будинки, що були зруйновані, відбудуються, і туди знову повернуться жителі.У школах пролунають веселі дзвінки, які покличуть малечу за шкільні парти. Наші захисники, які повернуться додому, замінять військовий одяг на повсякденний.

Ми все відбудуємо! Україна відродиться з попелу! Настане мирна ніч, коли всі зможуть спати спокійно. Пролунає слово, яке хотів почути у ці складні часи кожен із нас: « Перемога!». Ця війна увійде в історію, як «ВІЧНА ЗИМА». Весь світ буде знати, що Україна – незламна, яку ні танками, ні ракетами не перемогти!

У нашій пам’яті залишаються ті, чия свічка життя відгоріла так рано… Пам’ятаємо ВСІХ … Схиляємося у скорботі… Шануємо ХВИЛИНОЮ МОВЧАННЯ!!!

Ми переможемо, бо ми УКРАЇНЦІ - нація, яка ніколи не здається!!! З’явиться промінь світла, який покаже «КІНЕЦЬ» - кінець війни, кінець стражданням, кінець холоду та зла!!!