Войтенко Дарія, 8 клас
Аркадіївська гімназія
Вчитель, що надихнув на написання есе: Жовтоног Людмила Михайлівна

Моя Україна майбутнього

Якби я хотіла, щоб моя Україна стала такою ж гарною і єдиною, як раніше. Зараз, на жаль, війна. Дуже шкода, що тисячі українців не зможуть бачити її такою радісною, гарною. Даремно росія сподівається, що вона переможе, тому що всі ми, від великого до малого, віримо і наближаємо нашу перемогу.

Україна не просто країна, у якій живуть люди. Люди в Україні дуже сильні, від слова дуже! Наші героїчні захисники, хоробрі хлопці, та чоловіки, і наші захисниці – вродливі дівчата та жінки - знайте, для мене ви – найкращі. Ви наша молитва, віра і надія на життя. І я вірю в те, що після нашої перемоги саме ви будете розбудовувати Україну. А зараз саме ви, захисники, згуртували і об’єднуєте Україну. Дорослі згуртувалися і здійснюють донати на ЗСУ.

Мабуть, час вибрав і нас, дітей, щоб ми теж виборювали наше майбутнє. Наш вклад не такий значний, але ми намагаємося теж підтримувати наших захисників, збираючи кошти під час проведення благодійних ярмарків, концертів, гуманітарних акцій.

Але, як на мене, головне, це те, що ми, хоч і діти, але вже чітко зрозуміли, що таке жити у вільній країні, і ціну мови, як ціну незалежності і свободи, а вони вимірюються найдорожчим – людськими життями, але я знаю, що моїй Україні бути.

Бути європейською державою, як за рівнем життя, так і за європейським ставленням людини до людини, ( як приклад: європейські країни прийняли і опікуються мільйонами українських біженців), та допомога нашій державі у боротьбі з ворогом.

Тому, надзвичайно важливо впроваджувати вже зараз європейські стандарти безпечного ставлення до довкілля, як основи життя. А ще важливо, щоб у шкільні програми було введено предмети Захисту держави, адже географічно країна, яка веде війну, завжди залишатиметься поряд.

Лише дотримуючись європейських демократичних принципів і законів, ми зможемо розбудовувати свою Україну майбутнього.