Якраз самого ранку, о 6.00 я стояла на автостанції, чекала на автобус до м.Луцьк, оскільки брала участь в обласному конкурсі "Учитель року". Проїхавши близько години часу, (до міста залишалось іще 30 хвилин), я зрозуміла, що це все. Війна почалась. Зійшла на зупіниці, не доїхавши до міста, та півдня чекала, поки хтось зупиниться та допоможе дістатись додому....

Найбільші труднощі - вселяти у дітей віру, що усе буде добре. Шокує мене кількість загиблих молодих хлопців, старших чоловіків - те, що сім'ї втрачають своїх найдорожчих.....

На початку війни були проблеми з ліками. Для мого дідуся необхідні ліки, які в Україну потрапляють з-за кордону. А потім звісно, зменшення зарплат та нестача коштів на елементарне.

Ми живемо разом з родиною, з початку війни.

Є велика кількість зворушливих відео, як діти, дружини зустрічають з війни своїх тат та чоловіків....