Я був удома, збирався у школу, навіть встиг поснідати... тільки потім прочитав повідомлення у вайбері від класного керівника, що до школи не йдемо... А сумну причину повідомила мама.

Ми поїхали одразу до бабусі в приватний сектор, щоб ховатися під час тривог у погрібі. Але я після цього дуже захворів... у перші дні війни...

Їжі та води вистачало. На щастя, з цим труднощів не виникло, бо мій тато є запасливою людиною. Труднощі виникли під час лікування. Аптеки не всі працювали, необхідних ліків не було. Але нам пощастило, знайомі допомогли якомога швидше замовити в певній аптеці.

Ми за кордон не виїжджали, сім'я не розлучалася. Дуже часто думав про те, як же добре, що всі, кого я люблю, знаходяться поряд. Моя улюблениця собака Дора постійно зі мною також.

Зараз я навчаюся. В мене залишився рюкзак, у якому досі лежить ліхтарик, серветки та пляшка з водою...