Я живу в Слов’янську Донецької області. Мені 66 років. Ми нікуди не виїжджали, так і живемо тут. В перший день війни був шок. І досі в нас шок, важко дуже. Справляємося якось із Божою поміччю. Пенсію отримуємо і виживаємо. 

Люди в Слов’янськ повертаються, але Бог його знає, що нас тут очікує.

Шокують обстріли. І сьогодні був приліт у Миколаївку - це поблизу. А взагалі, і вода є, і світло. Бувають ремонтні роботи, а загалом усе є, слава Богу.

Бог його знає! Таке враження, що ніколи ця війна не закінчиться. Стільки вже людей загинуло! І онук також воює. Одні стреси і переживання…

Мрію про перемогу. Щоб швидше ми перемогли і війна закінчилася.