Мені 67 років. Живу з чоловіком у місті Дніпро. Тут мешкають і наші сини зі своїми сім’ями.

Звістка про початок війни стала для нас великим потрясінням. Чоловік заспокоював мене, хоча й сам хвилювався. 

У перші дні війни ми закупили ліки в більшій кількості, ніш зазвичай. З’їздили на інший кінець міста, щоб придбати оптом батарейки для слухового апарату. Запасалися так, щоб нам вистачило їх хоча б на пів року. 

Шокувала смерть кожної людини. Величезний шок викликало те, що ми дізналися про Бучу і про Харків. У цих містах живуть мої колишні однокласниці й однокурсниці.

Шокувало влучання ракети в житловий будинок нашого міста. Дуже боляче дізнаватися про загибель людей. 

Мені здається, що війна має закінчитися цього року. Хочеться пожити у квітучій країні і помандрувати відбудованою Україною.