Мені 66 років. Живу з дружиною в селі Капулівка Дніпропетровської області, що за двадцять кілометрів від Нікополя. Працюю на підприємстві Славутич. Син – поліцейський. Мешкає поряд. Три доньки виїхали за кордон. У Польщі народилася онучка. Через війну я жодного разу не бачив її.

Коли росіяни часто обстрілювали наше село, ми виїжджали до родичів у місто Покров Дніпропетровської області. 

Вирішальним моментом став обстріл нашої вулиці. У нас шифер побитий, у сусідів вікна вилетіли. Молодий хлопець загинув. 

Зараз ми в Капулівці. Приїхали посадити огород. У селі вже значно тихіше. Отримали допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Дуже дякуємо йому. 

У мене четверо дітей і семеро онуків. Я мрію, щоб ми всі зібралися за одним столом і спокійно посиділи, знаючи, що обстрілів більше не буде.