Я уроженець Житомирщини. Після армії приїхав на Донбас і працюю на шахті й по цей день. Працював у проходці, був бригадиром, зараз працюю стовбуровим на шахті у Білозерському. 

В лютому я був у Карпатах і якраз у перший день війни виходив на Говерлу. Як тільки ми піднялися з урочища в зону зв'язку, так і дізналися, що почалась повномасштабна війна. Дві людини з групи пішли вниз і поїхали додому, а ми вирішили квитки не міняти і пішли на Говерлу. Поки спустилися, Херсон вже був російський. 

Не думав ніколи, що росія нападе на Україну - це був шок перший. А другий від того, що в Маріуполі загинув мій дуже близький друг,  Сергій Коваль, «Азовець». 

Донька поїхала за кордон, син з сім’єю тут. Хочеться з донькою побачитися, та мабуть, не скоро прийдеться. 

Шокує кожен день, тому що гинуть люди, друзі гинуть. Хочеться, щоб все закінчилося нашою перемогою. В першу чергу хочеться, щоб перестали красти в цій країні, щоб корупції не було. Хочеться, щоб Україна розцвіла і була квітучою.