Світлана | Оріхів

"Шістнадцятьох котів шкода кидати"

Жодної вцілілої будівлі не лишилось у нині прифронтовому місті Оріхові Запорізької області, зауважують рятувальники. Та, попри близькість до лінії зіткнення, в населеному пункті все ще залишаються місцеві, переважно пенсійного віку. Як виживають та чим живуть, дізнавалось Радіо Свобода, кореспонденти якого побували в Оріхові разом з працівниками ДСНС, які доставили до міста гуманітарну допомогу.

«Доставляємо два рази на тиждень, – каже рятувальник Євген, який роздає хліб. – Люди приходять. Вже знають і розбирають, скільки кому потрібно. Намагаємось так, щоб всім вистачало».

Швидко вишиковується черга з кількох десятків людей, щоб отримати хліб та іншу допомогу і хуткіше - додому. Поки тихо…

"Як перезимували?" - запитую в жінки, яка вже отримала хліб. Представляється Світланою:

- Перезимували з Божою поміччю. Дали вугілля, дали палети. Було чим топити (отримували через органи місцевої влади – ред.).

– А не страшно лишатися? Другий рік на лінії фронту…

– Страшно, але ми, мабуть, звикли…»

Світлана

Цікавлюсь, чому не виїжджає, лишається. «Спочатку мама лежача була. Потім мама померла. Родичі виїжджали, собак залишили. Було десять, а тепер - дев'ять. Одну вбило. Шістнадцять котів. Шкода кидати. А як подумаєш, дохід – тільки ВПО, і те зараз скасували (наприкінці січня цього року Кабінет міністрів України ухвалив постанову, згідно з якою з 1 березня грошову допомогу надаватимуть лише певним категоріям внутрішньо переміщених осіб – ред.). Якось у своїй хаті. Нікуди не хочеться виїжджати. Так потихеньку і живемо».

Як господарює? Весна ж, час засаджувати городи…

«Ще не засадила, але город є», – посміхається.

Приватні будинки на одній із вулиць Оріхова

– А плануєте саджати?

– Звісно. Обов’язково.

– А минулий рік?

– Саджали. Все своє було. Капустку, правда, не саджала, бо потрібна водичка, щоб її поливати. Води нема, світла нема. Але вода в колонці є на нашій вулиці. Це слава Богу».

На вулицях Оріхова