Ми двічі переселенці. Після Чорнобильської катастрофи ми виїхали із зони відчуження в Донецьку область, а 2015-го довелося знову тікати через бойові дії.

У 1980-х з Чорнобиля ми приїхали в село Бердянське, на узбережжі Азовського моря. Тридцять років ми тут живемо й не хочемо їхати. Через бої знову довелося покинути дім. У результаті постійних обстрілів наше житло сильно пошкоджено. Дах, стіни, вікна – сліди від снарядів всюди.

Наш будинок стоїть на околиці села, поруч Широкине. Лінія фронту проходить за кілометр звідси. Снаряд одного разу розірвався неподалік, мене контузило на праве вухо. Господарство сильно постраждало, загинули дві корови та 37 курей.  Ми всі збитки навіть не підраховували. А що не знищила війна – розхапали мародери.

Попри все ми хочемо жити у своєму домі. Найголовніше – не падати духом.