Єрченко Вікторія

8 клас, Харківська гімназія №22 Харківської міської ради

Вчителька, що надихнула на написання – Тимченко Валентина Іванівна

Моя Україна майбутнього

Війна. Слово, від якого раніше хололо в жилах. З 24 лютого для українців це стало звичним словом, а мир загубився в сірій млявості світанків. Війна — прожерлива й ненаситна хвиля, що поглинає усе і залишає лиш тільки швидкоплинні спогади. А іноді ловиш себе на питаннях: «Що буде завтра?», «Що стане потім?». Хтозна які на це можуть бути відповіді.

«Мир» має багато значень для кожної людини. Що б не відбувалося сьогодні, майбутнє завжди можна змінити. А для кожної людини існує її власне майбутнє — світ мрій в якому вона живе. Хто б гадав, та з війною «мир» також змінив свій сенс. Тепер мир — не просто спокійне життя на Батьківщині, знаючи що ти в безпеці, а боротьба за День Перемоги.

Втім час напинає свої вітрила і все мине, відійде словами в історію.

Українці — вільний народ, для якого немає жодних перешкод, які б нас скорили. Прокидаючись кожного дня ми будуємо нові плани й мріємо. Майбутнє України — це тільки перемога.

Послід війни ніколи не зійде з нашої країни, але він стане початком нової України, про яку знатимуть всі. Наша країна житиме й знов розквітне. І саме такою я її бачу. Кожна вулиця знов наповниться голосами, на завжди будуть покинуті бомбосховища та кожний будинок наповниться жвавим світлом. Усі українці повернуться додому і відновлять своє життя. Зійде оціпеніння і життя заворушиться бурхливим потоком, як раніше. Страхи покинуть наші думки, бо житимеш у країні, сповненій нових сил і можливостей. Якщо минуле загартувало,— майбутнє неодмінно відновить всю Україну.

Що я зроблю, коли Україна переможе? За час війни я дізналась про безліч областей, в які під час евакуації виїжджали мої друзі й однокласники. Це чарівні міста, там чулі люди, скільки надзвичайних природних краєвидів там є. До початку війни я майже не виїжджала з Харкова. Але з війною я зрозуміла як багато я можу в нашій мальовничій Україні, усе її багатство ланів і степів, й пасом величних гір. Відвідати кожне місто України та зачаруватися старовинною архітектурою і прогулянками зеленими парками, гучними концертами й місцевою їжею. Навідатися до друзів, що залишилися в інших містах. Також, завжди ще одною моєю мрією було піднятися Говерлою. Природа Закарпаття неймовірна й споглянути на неї з найвищої точки України, з висоти пташиного польоту, десь під самим небом, — моя мрія ще з дитинства. Майбутнє України подарує кожному українцю, те чого він бажає.

Ще одна справа яку я обов’язково хотіла б зробити після перемоги України — з’їздити до нашого Криму. Коли Україна поверне собі Чорне море, я б хотіла відправитися туди першим же потягом. Побачити красу і величність цього моря і гострі кам’яні брили Кримських гір.

День за днем, кожний з нас своїми щоденними справами бореться за вільне життя на Батьківщині. Та найсильніша зброя — віра. А що таке віра як не мрії чи плани, які ми будуємо. Ці віра щодня веде нас до заповітної цілі, не даючи здатись чи програти, вона наповнює наші серця жагою перемоги. Всі питання “ Як я бачу Україну після перемоги?” — майбутнє, яке ми прагнемо собі та іншим, в якому хочемо жити і яким не можем занедбати. Кожна людина має мрії чи надії, в українців же одне майбутнє та одна мрія — Перемога — що веде нас крізь морок війни.