У нас в місті немає будівлі, яка б не постраждала від бойових дій. Місто напівзруйноване, в уцілілих будинках вибито скло. Бої йшли як в самому місті, так і в його околицях. Всі, хто міг, виїхали, залишилися одні пенсіонери.
Ще два місяці тому на вулицях не було нікого. І тільки зараз люди виходять із підвалів і льохів.
Ми жили в триповерхівці в центрі Вуглегірська. Уже в перший день обстрілів наше житло було зруйноване повністю. Самі вижили дивом. У зятя після смерті батьків залишився будинок – туди ми і переїхали. Але все одно, не вдалося нам сховатися від війни. У будинок прилетів снаряд.
Відновлюємо житло власними силами. Поки живемо в літній кухні.
Досі згадую день, коли почали бомбити – 12 серпня. Загинув сусід, ми всі сиділи в підвалах.
.png "Імена")
