Василевська Анна, 17 років, учениця 10-Б класу ЧОНЛ, м.Чернігів
Вчитель, що надихнув на написання єсе: Грищенко Галина Олександрівна
Конкурс єсе на тему "Війна в долі моєї родини"
Я усвідомила, що почалася війна ще до п’ятої ранку, десь о 12 ночі. Тоді моя подруга сказала, що її дядька визвали на кордон. Після цього одразу стало зрозуміло, що це не просто так. З розумінням, що на ранок щось почнеться, ми одяглися тепло на випадок, якщо нас поведуть у підвал, і пішли спати, але вже через кілька годин нас розбудили і сказали йти у підвал. Це було нервово, не хотілося сприймати всю цю ситуацію реальною, хотілося вірити що це був просто сон. Проте це була реальність і на ранок нашим сім’ям позвонили, і сказали нас забирати додому, тому що під час навчання ми живемо в гуртожитку.
Мої батьки були дуже схвильовані, але через кілька годин я вже їхала додому.
Стало зрозуміло, що життя тепер зміниться як для мене, так і для моєї родини. Моя сім’я була рада, що ми були разом, тож цей день означав наше об’єднання.
Було нервово жити кожен день, бачачи військову техніку біля двору та слухати вибухи, але ми були раді, що до нас нічого не долітало. Моя сім’я стала більш дружною, особливо після того, коли відключили зв’язок. Доки не було зв’язку я почала більше читати, проте краще б я більше вчилася ніж ця війна.
На сьогодні для мене Мир це спокій в країні, спокій всередині мене. Мені неймовірно боляче кожен день читати про смерті невинних людей. Мир для мене – це затишок і спокій в країні, об’єднання народу, та розуміння свого, рідного українського. Саме українці, які підтримують одне одного, допомагають об’єднати нашу державу.
