Чурилова Валентина Пилипівна,

вчителька початкових класів Андріївського ліцею №1 Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області

Хто надихнув на написання – колеги

Війна. Моя історія

Як і для кожного українця чи українки, так і для моєї сім'ї дата двадцять четвертого лютого дві тисячі двадцять другого року стала шокуючою. Почалась війна. Ми не відразу відчули, що коїться у повному обсязі. Хоч і лунала повітряна тривога, але вибухів ми ще не чули. В очах моєї родини, моїх односельчан та колег стало помітно пустоту. Той блиск в очах, який був напередодні. Той блиск в очах від радощів життя.

Всім було страшно. Ніхто не розумів, що робити, які речі збирати, та і взагалі, куди рухатись далі. Ми залишились вдома.

У місто Балаклія, яке знаходиться за кілька кілометрів від мого селища, зайшли окупанти. Відчуваючи, що ворог близько, все більше людей почали покидати свої домівки.

Ми все ще залишались вдома.

Почали лунати вибухи все частіше і ближче. Ночувати у своєму ліжку ставало небезпечно. Живучи у багатоквартирному будинку, ми з сусідами облаштували підвальне приміщення. Прибрали, принесли продукти та воду, спустили килими, ковдри та дивани… Саме дружня обстановка та підтримка один одного допомогли нам пережити ті ночі у підвалі.

На початку вересня 2022 року відбувся контрнаступ на Харківщині, звільнили Балаклію та розташовані поруч села. Наче дихати стало трішки легше. Ми стали помічати як почали відкриватись магазини, запрацювала Нова Пошта і більше не треба було їздити за посилками в сусідній район.

Я працюю вчителем молодших класів, то ж знаю, що все більше людей повертається додому. Життя в селищі стало жвавішим, хоча все рівно розуміємо, що воно не таке активне як було до повномасштабного вторгнення.

Проживати в Харківській області, а особливо в тій місцевості, де живемо ми, ще той атракціон. Але, на жаль, не веселий… Поруч багато критичної інфраструктури, та й ворог все ж неподалік. Але ми тримаємось, підтримуємо один одного та дякуємо Збройним Силам України за можливість жити та знаходитись вдома.