Я двадцять років вожу людей, і ніколи ще вагон мого трамвая не був таким порожнім. Сама я теж стала вимушеним переселенцем – вивезла свою сім'ю з розбитої багатоповерхівки в Авдіївці ще два роки тому, але щодня повертаюся сюди на роботу.

На початку воєнних дій водії трамваїв і кондуктори працювали до пізньої ночі, ризикуючи життям. Осколки снарядів влучали в трамваї, один пройшов за 20-30 сантиметрів від водія. З 21 міського трамвая вцілів усього один, а маршрут став коротшим удвічі. Бомбардування та мародери знищили і рейки, і дроти. Зараз ми тільки кілька годин вранці та ввечері возимо робітників на завод і назад.

Усі чекають одного – що все налагодиться, що почнемо ми працювати в повну силу, що завод запрацює на повну.