Російська армія з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну окупувала село Озера на Київщині. 37-річний місцевий житель Михайло Гончар не зміг виїхати звідти. Наприкінці березня 2022 року його розстріляне тіло знайшли у селі Здвижівка.

Руки вбитих були зв'язані, на очах – пов’язки

Михайло був родом із Озер. Закінчив професійно-технічне училище в Києві. Працював електромонтером, зварювальником. Займався домашнім господарством.

«Він був дуже завзятий, працеголік, наполегливий…», – пригадала Наталія, сестра загиблого.

Російські військові викрали Михайла. Тримали в підвалі будинку військового містечка біля льотно-випробувальної і доводчої бази держпідприємства «Антонов» у Гостомелі. Потім відпустили, але того ж дня знову затримали. Відтоді він зник.

30 березня 2022 року на приватному подвіріʼї в селі Здвижівка знайшли тіло Михайла та ще кількох убитих. Їх розстріляли. Руки вбитих були зв'язані, на очах – пов’язки. Коли повʼязку з очей Михайла зняли, то побачили ще свіжу крові. Сестра припускає, що його могли вбити вранці того дня або напередодні – 29 березня.

На початку квітня, після того, як ЗСУ звільнили від окупації Київську область, Михайла Гончара поховали на цвинтарі в рідному селі.

У нього залишилися батько Василь, донька Євгенія та сестра Наталія зі сімʼєю.

Історія з instagram каналу Victims of russia.